Сон-час - МИЛКА

Так сумно і самотньо Й позаду всього цього Безодня, безодня Нічого і нікого Так сумно і самотньо Й позаду всього цього Безодня, безодня, безодня Я був у твоєму полоні Теплі долоні торкаються скроні Ніби в раю і не хочу назовні Дні мої теплі були, не холодні Та не побачив я поруч безодні Що перетворила життя на жахи Ми як білі птахи Розлетілися бідні й голодні у різні боки От би почати з самого початку Можливо й не солодко рвати печатки Із розуму мого, нема більш нікого І зовні й навколо, і знов все по колу Тримай! Важко буде і нехай Перелетіти через небокрай! Серце не край! Нічого і нікого Так сумно і самотньо Й позаду всього цього Безодня, безодня, безодня Нічого і нікого Так сумно і самотньо Й позаду всього цього Безодня, безодня, безодня Я там де тебе нема Знову у сумніві швидко тікав до дна Якщо боляче знову, навіщо розмови? Втрачати сили тепер задарма! У чотирьох стінах нема кордонів Я забув мову до твоїх долонь Не чуєш мене - ти вже на волі Залишусь вдома у своїй безодні Там холодно, гаряче Не розумію що начудив Падає внутрішній маятник - втома Втрачає графіку стомлений погляд Я там, де нема нікого Собі на думці гортаю альбоми Ковтаю до втоми Життя було з нами, та ми не знайомі Нічого і нікого Так сумно і самотньо Й позаду всього цього Безодня, безодня, безодня Нічого і нікого Так сумно і самотньо Й позаду всього цього Безодня, безодня, безодня

Мамо, чому На нас падають бомби, чому? На нас падають, падають, падають... Я не розумію, що принесли вітри, Треба чомусь лягти - падають бомби! Що то за такі є хвилі важкі? Сваряться ті дядьки - на нас падають бомби! Моє небо вкрите чорним дощем, Ми під землею ще, коли падають бомби! Розповіси мені, що я зробив не так? Чому на мене, мам, падають-падають бомби? Коли це все мине? "Він не розуміє нічого, бо ще мале", - Кажуть дорослі. Та що у них з мозком? Кидають бомби йому на віконце! Наша країна палає до втоми, Люди так хочуть скоріше додому! Йому піти нікуди більше, Бо нащось домівку його хтось знищив! На землю ступила нога ворога - Вона і залишиться там! Крилаті ракети - то нам не удар, Коли захищають нас навіть хмари! Під жовто-блакитним небом Залишимось тут та будем жити! Єдине, що ворогу знати треба - Ми більше не діти. Я не розумію, що принесли вітри, Треба чомусь лягти - падають бомби! Що то за такі є хвилі важкі? Сваряться ті дядьки - на нас падають бомби! Моє небо вкрите чорним дощем, Ми під землею ще, коли падають бомби! Розповіси мені, що я зробив не так? Чому на мене, мам, падають-падають бомби? Погляд - мурахи по шкірі... Років п'яти він, не більше "Мам, ми ж залишимось цілі? Тато ж усіх їх понищить?" Я не розумію, що принесли вітри, Треба чомусь лягти - падають бомби! Що то за такі є хвилі важкі? Сваряться ті дядьки - на нас падають бомби! Моє небо вкрите чорним дощем, Ми під землею ще, коли падають бомби! Розповіси мені, що я зробив не так? Чому на мене, мам, падають-падають бомби?

Якщо у підвалі,то тільки с тобою А краще давай на вулиці постоїмо На ракети махнемо рукою Я втомився боятися зброї Давай цілуватися під час сирени Не чути звуків вибухів неприємні Ми вимкнемо світло,якщо стане темно Даремно Давай цілуватися під час сирени Тут тільки ми і ракети в небі Я пригорну дуже міцно до себе До себе Хугу хугу хугу Я у тобі потону Коли тебе обійму У тобі потону Хугу хугу хугу Війна забрала весну І вже місяць двадцать четвертого дня без сну У я ви Як ми с тобою після війни По всім містам країни Влітку чи восени Ей йоу Ей йоу Все буде гуд ю ноу Все буде добре знов Буде спокійно знов Давай цілуватися під час сирени Не чути звуків вибухів неприємні Ми вимкнемо світло,якщо стане темно Даремно Давай цілуватися під час сирени Тут тільки ми і ракети в небі Я пригорну дуже міцно до себе До себе

Ми так любили сюрпризи та різні новини Чекали того як діти Зараз любити новини може лише той хто штовхає новопасіт Спокійно посидіти на природі без внутрішніх покарань Я б з радістю насолодився деревами та бачу лише герань Не люблю герань, люблю ялинки та клени Бажання бути щасливим шалене Але чи дозволять мені то зробити мої полісмени ментальні Ніжитись при свічках у ванні Коли навкруги і без того баня Провина всередині дуже жорстока пані В стакані те, що давно вже повинен покинути Та у моєї сили волі на жаль повноваження поки не ті Тому я відмічаю майбутнє, щоби не помічати теперішнє Але якщо це все то давай танцювати як у PJ Harvey та Періша Якщо вже вирішив жити то живи А апокаліпсис то лише декорація Викинуть всю ту провину із голови Робити що можеш, допомагати тим хто навкруги І якщо я то зміг то зможете й ви Щастя під час війни Чи можливе щастя під час війни Мене питають страх та почуття вини Я кажу їм так і його не заберуть вони Щастя під час війни Чи можливе щастя під час війни Мене питають страх та почуття вини Я кажу їм так і його не заберуть вони Хтось зараз сидить на Маямі, ніби то добре все А він у ментальній ямі Знає шо щастя не в лямі А в тому щоб під собою та світом прибрати татамі Бо щастя у відсутності боротьби Іж молися роби та люби В хаті коїться дим від сигарети і то не зовсім табак Нібито час посміхнутись та щось і досі не так Але треба зібратись бо завжди жити в тривозі то мрак Тривога не забере тебе як знищити дронами Київ не в змозі Ірак Хтось зараз сидить у окопі де не до сміху Але на ньому посмішка Бо він розуміє життя прекрасне, це сказав йому досвід А шафа до Нарніі така спокуслива Але якщо зайшов до неї то вона вже тебе не відпустить Реальність буває сумна та страшна та вона для того і є Щоби ми були справжніми і щоб цінували своє Тож хтось сидить у окопі зараз над ним металева злива Вона хоче заборонити щастя йому але він щасливий Щастя під час війни Чи можливе щастя під час війни Мене питають страх та почуття вини Я кажу їм так і його не заберуть вони Щастя під час війни Чи можливе щастя під час війни Мене питають страх та почуття вини Я кажу їм так і його не заберуть вони